Парк захищає комплекс лісів Стшельце разом з частиною долини Буг.

Ландшафт відносно рівнинний – різноманітнішою є лише південна частина захисної буферної зони, де різниці у висоті між пагорбами становлять кілька десятків метрів. Місцевість формувалася головним чином процесом загострення – спричиненим озерами, льодовиками та поєднанням річкової та льодовикової діяльності. З цього приводу в ландшафті району переважно можна зустріти рівнини, які не були перетворені денудацією, зруйновані неглибокими та неяскравими річковими долинами. Найпомітнішою формою рельєфу є велика Бузька долина – її найширша точка розташована в північній частині парку. Річка створює численні вигини та озера (на польській мові також називається “бужиська”). У долині є переважно напівприродні вологі луки, зрідка – залишки прибережних лісів. У парку є також дві менші річки – Велнянка біля західної межі парку та Убродавіка, яка перетинає верхню частину головного лісу.

Найціннішими частинами ландшафтного парку Стшельце є заповідники “Седліще” та “Ліски”, які додатково охороняються завдяки своїй високій екологічній цінності. Заповідник «Ліски» заснований для збереження природних насаджень дубів та сосново-дубової комбінації. Це унікальна мозаїка з дубово-грабових лісів, хвойних лісів та дубових лісів. Деякі дуби та сосни досить високі, щоб їх можна було вважати пам’ятками природи. У заповіднику можна знайти так звану “сосну матчанську”, яку можна знайти лише там. Подземний покрив є середовищем існування для численних видів, що охороняються, таких як гелеборин широколистий (Epipactis helleborine), орхідея пташиного гнізда (Neottia nidus-avis), лілія мартагон (Lilium martagon), менший барвінок (Vinca minor). Птахом, типовим для заповідника, є мухоловка (Ficedula albicollis). У південно-східній частині заповідника також є племінний насадок для чорного лелеки (Ciconia nigra), який знаходиться під охороною зони.

У північній частині ландшафтного парку Стшельце є невеликий заповідник “Седліще”, розташований на межі лісів Стшельце – дуже близько до долини Вельнянка. Він був створений для охорони місць розмноження меншого плямистого орла (Clanga pomarina), а також частин понад 120-річного природного дубово-грабового лісу, з частково зустрічаються вільховими ясеновими лісами та вільховими каретами. Якщо говорити про рослини, що знаходяться під суворим захистом, то в заповіднику «Седліще» можна знайти: лілею мартагону (Lilium martagon), білий геллеборин (Cephalanthera damasonium) та звичайну гепатику (Anemone hepatica).

У парку є три пам’ятки природи. Два дерева клена (Acer platanoides) та ясен звичайний (Fraxinus excelsior) у Скригичині. Багато монументальних дерев можна знайти в історичних парках, розташованих поблизу ландшафтного парку Стшельце або в буферній зоні. Найкраще збережені – парки в Стшельце, Копилово та Стефанковіце.

Місцями з найвищим туристичним значенням є Старосельце – село, розташоване біля старого русла Бугу з озером для купання біля озера Овбова та Дубенка, де туристи можуть побачити безліч пам’ятників.

Джерело:  http://parki.lubelskie.pl/